Остеоартроз (ОА) – це хронічне дегенеративне захворювання суглобів, яке характеризується змінами хрящової тканини, підлягаючої кістки та суглобових структур. Рентгенологія займає ключове місце в діагностиці, оскільки дозволяє оцінити ступінь ураження та стадію захворювання.
На знімках зазвичай виявляють такі зміни:
Скорочення суглобової щілини – наслідок зменшення товщини хряща.
Остеофіти – кісткові виступи по краях суглоба.
Субхондральний склероз – ущільнення кісткової тканини під хрящем.
Субхондральні кісткові кісти – порожнини в кістці через її деградацію.
Деформації суглобових поверхонь – зміни форми кісток через тривалість хвороби.
На основі цих ознак розроблено рентгенологічні класифікації, які допомагають лікарю оцінити тяжкість процесу. 📊
Найпоширеніша система оцінки – ступені Келгрена і Лоуренса (Kellgren–Lawrence, 1957). Вона застосовується для колінного, кульшового, дрібних суглобів кистей і стоп.
| Ступінь | Опис | Рентгенологічні ознаки |
|---|---|---|
| 0 | Норма | Відсутні ознаки остеоартрозу |
| 1 | Сумнівна | Невеликі остеофіти, зміни щілини мінімальні |
| 2 | Легка | Явні остеофіти, мінімальне звуження щілини |
| 3 | Помірна | Помітне звуження щілини, численні остеофіти, початковий склероз субхондральної кістки |
| 4 | Важка | Виражене звуження щілини, великі остеофіти, субхондральний склероз і кісткові кісти, деформація суглоба |
Ця класифікація проста для використання у клінічній практиці та допомагає визначити стадію захворювання для вибору лікування. 💊
Osteoarthritis Research Society International (OARSI) розробила детальнішу систему для дрібних та великих суглобів, яка враховує:
Розмір і кількість остеофітів
Рівень звуження суглобової щілини
Субхондральний склероз і кісткові зміни
Кожна ознака оцінюється окремо, що дозволяє створити індивідуальний рентгенологічний профіль ураження. Це особливо важливо для наукових досліджень та спостереження за динамікою хвороби. 📈
Стадія 1: Невеликі остеофіти по краях суглоба.
Стадія 2: Звуження суглобової щілини, помірні остеофіти.
Стадія 3: Помітне звуження, субхондральний склероз.
Стадія 4: Важкі деформації, великі кісти і остеофіти.
Подібні стадії, акцент на звуження крижово-вертлюжної щілини та склероз вертлюжної западини.
Виявляють остеофіти, звуження щілини, кісткові деформації.
Застосовують модифіковану класифікацію Kellgren–Lawrence для дрібних суглобів.
Рентгенологія – базовий метод, але іноді застосовують:
Комп’ютерна томографія (КТ): оцінка кісткових змін.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ): відображає хрящ, синовіальну рідину, м’які тканини.
УЗД: допомагає виявити синовіт та ранні зміни хряща.
Рентген залишається стандартним методом первинної діагностики, а інші методи – додатковими для уточнення тяжкості. 🔍
Рентгенологічна класифікація остеоартрозу дозволяє:
Визначити ступінь ураження суглоба.
Вибрати раціональне лікування – консервативне або хірургічне.
Відстежувати динаміку захворювання при повторних обстеженнях.
💡 Пам’ятайте: остеоартроз – прогресуюче захворювання, і раннє виявлення за рентгеном допомагає уповільнити його розвиток та покращити якість життя пацієнта.
Аномалія Кіммерлі (Kimmerle anomaly) – це вроджена аномалія хребта, яка проявляється у вигляді кісткової перемички (дуги) між переднім горбиком атланта (C1) і заднім відростком поперечного відростка. Іншими словами, це часткова або повна кісткова дуга на рівні атланта, що заміщає нормальний фіброзний зв’язок.
Часто безсимптомна, виявляється випадково при рентгені шийного відділу.
Може бути причиною периферичних симптомів у шийному відділі, якщо є стискання хребетної артерії: запаморочення, головний біль, шум у вухах, порушення зору, слабкість у кінцівках – синдром хребетної артерії.
На бічній проекції – дугоподібна кісткова структура біля верхівки атланта.
На тило-лобовій або косій проекції – може бути чітко видима кісткова перемичка від поперечного відростка до переднього горбика.
CT або 3D реконструкції – дозволяють точно оцінити ступінь кісткової дуги та ризик компресії артерії.
Часто зустрічається у 5–15% населення.
Не плутати з травматичними кістковими перемичками або анатомічними варіантами.
Симптоматика проявляється лише у частини пацієнтів, найчастіше при фізичних навантаженнях на шию.
Спондилолістез – це зміщення одного хребця відносно іншого, найчастіше вперед (антеролістез), рідше назад (ретролістез). Цей стан може викликати біль у спині, обмеження рухливості, нервові симптоми та інші проблеми.
Вроджені аномалії – слабкість з’єднувальних елементів хребта. 🧬
Травми – переломи дуги хребця або пошкодження міжхребцевих суглобів. 💥
Дегенеративні зміни – остеохондроз, артроз фасеткових суглобів. 🦴
Посттравматичні та операційні зміни – після хірургічних втручань. 🔧
Патології, пов’язані з кістковою слабкістю – остеопороз, пухлини. ⚠️
Рентгенологічне дослідження – основний метод оцінки спондилолістезу. Найчастіше використовують:
Прямі та бічні рентгенограми хребта. 🩻
Функціональні знімки (нахили вперед/назад) для визначення рухливості.
Рентгенознаки спондилолістезу:
Зсув тіл хребців відносно один одного. ↔️
Деформація суглобових відростків. 🔺
Зміни міжхребцевих щілин та дисків. ⚪
Порушення нормальної лордозної або кіфотичної кривизни. 📐
Антеролістез – вперед (найчастіше).
Ретролістез – назад.
Латеролістез – убік.
Дегенеративний – через артроз фасеткових суглобів.
Істмічний – через дефект дужки (спондилоліз).
Травматичний – переломи або підвивих.
Вроджений – аномалії розвитку хребців.
Патологічний – пухлини або інфекції.
I ступінь – <25% довжини тіла хребця.
II ступінь – 25–50%.
III ступінь – 50–75%.
IV ступінь – 75–100%.
V ступінь (спондилоптоз) – повне зміщення. ⚠️
Біль у попереку або шиї (залежно від рівня). 😣
Радикулопатія – іррадіація болю в кінцівки. ⚡
М’язова слабкість, порушення чутливості. 💪
Обмеження рухливості та хода «качкою» у важких випадках. 🦆
Фізіотерапія та ЛФК 🏋️♂️
Міорелаксанти та знеболювальні 💊
Корсет для стабілізації 🩺
Декомпресія нервових структур
Фузія (зрощення) хребців 🔧
Рентгенологія дозволяє визначити ступінь і форму спондилолістезу, що є ключовим для лікування. Своєчасна діагностика допомагає уникнути прогресування та ускладнень, таких як хронічний біль або неврологічні дефекти.
Нестабільність шийного відділу хребта – це патологічний стан, при якому хребці не утримуються у правильному положенні під час рухів шиї, що може призводити до міжхребцевих компресій, неврологічних порушень і хронічного болю.
Травматичні ушкодження – переломи, вивихи, розриви зв’язок. 💥
Дегенеративні зміни – остеохондроз, остеоартроз фасеткових суглобів. 🦴
Вроджені аномалії – дисплазії дуг хребців, синдром Кіммерлі. 🧬
Постопераційні зміни – після дискектомії чи фузії. 🔧
Запальні та інфекційні процеси – ревматоїдний артрит, остеомієліт. ⚠️
Для оцінки нестабільності шиї застосовують:
Прямі та бічні рентгенограми шиї. 🩻
Функціональні знімки – нахили вперед/назад для визначення рухливості.
Комп’ютерну томографію (КТ) для кісткових структур.
Магнітно-резонансну томографію (МРТ) для оцінки спинного мозку та міжхребцевих дисків. 🧲
Рентгенознаки нестабільності:
Зсув тіл хребців >3–5 мм при нахилах. ↔️
Порушення кутів між хребцями >11°. 📐
Деформація фасеткових суглобів або розширення міжхребцевих щілин. ⚪
Передня (антеролістез) – зміщення вперед.
Задня (ретролістез) – зміщення назад.
Бічна (латеролістез) – зміщення вбік.
C0–C1 (атлантоокципітальна)
C1–C2 (атлантоаксіальна)
C2–C7 (нижній шийний відділ)
Функціонально стабільна – зміщення незначне, без компресії нервових структур.
Функціонально нестабільна – зміщення викликає неврологічні симптоми або ризик травми спинного мозку. ⚠️
Біль у шиї, що посилюється при русі. 😣
Іррадіація болю у плечі та руку (цервікалгія/церворадикулопатія). ⚡
Обмеження рухливості шиї. 🌀
М’язова слабкість, поколювання, оніміння. 💪
У важких випадках – нестійкість ходи, порушення координації. 🦶
Фіксація шийним корсетом 🩺
Фізіотерапія та ЛФК 🏋️♂️
Знеболювальні та міорелаксанти 💊
Фузія хребців – зрощення для стабілізації 🔧
Декомпресія нервових структур – при компресії спинного мозку. ⚕️
Рання діагностика нестабільності шийного відділу хребта критично важлива для профілактики ускладнень, включаючи пошкодження спинного мозку та хронічний біль. Рентгенологія та функціональні знімки дозволяють оцінити ступінь зміщення та вибрати адекватну терапію.